Перший католицький храм був побудований у першому десятиріччі XIX ст. Кошти на його будівництво виділив Микола Сапега, а щедро оздобив храм його послідовник Костянтин Чорба. З архівних джерел відомо, що цей храм був побудований у класичному стилі, а його фасад оздоблювали напівколони. На початку XX ст. храмом опікувалася родина Маньковських. Красилівська святиня була тільки філіалом парафії, що знаходилася у Кульчинах. В 1921 р. останній настоятель парафії о. Казимир Мазур був розстріляний більшовиками перед храмом, а тіло поховали на церковній території. Від того часу і аж до війни костьол використовувався як військовий склад. Під час війни храм діяв лише півтора року, обслуговуючи католиків різних національностей.
У 1947 р. храм закрили і зробили з нього склад. У 1961 р. костьол перетворили на дім піонерів.
З 1989 р. вірні почали клопотати про повернення костьолу, а перші Служби відправлялися у приватному будинку. На Різдво Христове 1989 р. Свята Літургія відправлялася на сходах храму. 17 лютого 1990 р. єпископ Ян Ольшанський посвятив храм. Цього ж року о. Віктор Ткач, який працював на цих територіях, попросив про допомогу братів капуцинів зі Старокостянтинова, що знаходиться на відстані 30 км від Красилова. Приймаючи опіку над цим храмом, капуцини отримали ще одну парафію. Першим настоятелем парафії став бр. Станіслав Варденга. Завдяки його зусиллям розпочалась відбудова храму і був побудований монастир. 17 лютого 2000 р. парафія святкувала 10-річчя посвячення храму.